Поєднання кольорів в інтер’єрі
Існує три основні характеристики кольору. Це відтінок, насичення і яскравість. Відтінок відображає візуальну різницю між двома довжинами хвиль одного кольору, насичення стосується інтенсивності кольору, а яскравість – це властивість кольору відбивати більшу частину світла, яке на нього падає.
Для того, щоб зрозуміти як кольори взаємодіють між собою при змішуванні, було створено коло кольорів. Переважно його ділять на теплу і холодну половини. Теплими кольорами вважають червоний, оранжевий, жовтий кольори і проміжні відтінки, а холодними кольорами є синій, блакитний, зелений і перехідні – синьо-фіолетовий, синьо-зелений. Пари кольорів, які знаходяться на протилежних сторонах кола, називаються комплементарними або доповнюючими, наприклад, червоний – зелений, жовтий – фіолетовий.
При довготривалому спогляданні одного джерела кольору сприйняття притуплюється, а додатковий до нього колір сприймається більш гостро. Ця здатність зору називається адаптацією. Кольоровою адаптацією пояснюється вплив різних кольорів один на одного при їхньому співставленні.
Застосування кольору пов’язано із загальними композиційними задачами, плануванням приміщення, розстановкою меблів. Кольором можна виділяти зону відпочинку, прийому їжі, робочу зону. Основну увагу необхідно приділяти раціональному використанню контрастів, створенню найбільш сприятливих кольорових поєднань – гармоній.
В робочій зоні кольорові і світлові контрасти повинні бути дуже м’якими. Колір, в залежності від композиційної задачі, повинен розділяти чи об’єднувати форми, посилювати або нівелювати просторові співвідношення інтер’єру. Кольорове рішення робочої зони повинно перш за все полегшувати фізіологічну напругу та створювати умови для ефективної роботи. Кількість кольорів обмежується трьома-чотирма, один з яких є домінуючим.
При виборі кольорового рішення обладнання дитячих кімнат необхідно брати до уваги розвиток і психологію дитини. Діти починають розрізняти кольори у віці 6-9 місяців, перевага надається теплим кольорам: червоному, жовтому, оранжевому. У віці 2-4 років кольорова гамма розширюється, дитина починає сприймати навколишній простір, форму предметів. В 5-ти чи 6-тилітньому віці в дітей проявляється інтерес до холодних тонів – синього, зеленого, фіолетового та їхнім поєднанням.
Кольоровий контраст – це міра відмінності кольорів чи фарб по їхньому відтінку, насиченості та яскравості. Він може бути великим, середнім і малим.
Кольорові гармонії – це певне поєднання кольорів, яке викликає в людини естетичне задоволення. По ступеню кольорового контрасту кольорові гармонії поділяються на контрастні та нюансні.
Контрастні гармонії – поєднання двох чи кількох кольорів з великим чи середнім кольоровим контрастом. Окремим випадком контрастних гармоній є гармонії доповнюючих кольорів.
Нюансні гармонії – поєднання двох чи кількох кольорів одного кольорового тону, які відрізняються насиченням чи яскравістю, а також двох чи кількох кольорів з малим контрастом по кольоровому тону, незалежно від їхньої насиченості чи контрасту.
Основою створення кольорових гармоній є виявлення домінуючого кольору, який грає основну роль в композиції, і забезпечення кольорової рівноваги. Основний кольоровий тон вибирають виходячи з психофізіологічних, функціональних та естетичних потреб. Його домінуюча роль визначається найбільшою площею, яскравістю або насиченістю в порівнянні з іншими кольорами в композиції. Інші кольори протиставляються головному по кольоровому відтінку і насиченості в контрастних гармоніях або наближуються по кольоровій характеристиці до нюансних. Для забезпечення кольорової рівноваги більш насичені кольори повинні займати меншу площу, а менш насичені – більшу.
Особливістю сучасного житлового інтер’єру є створення гармонії шляхом поєднання кольорів окремих предметів інтер’єру, які доповнюють і посилюють один одного. Характерним є використання чистих яскравих кольорів і кольорів фонових – стриманих і нейтральних. В приміщеннях, призначених для роботи, не допускаються сильні контрасти в освітленні і кольорі. В приміщеннях для відпочинку необхідно створити спокійну та врівноважену кольорову гамму – гармонію близьких кольорів.
Традиційно для стін вибирають коричнуваті, сіро-жовтуваті та зеленуваті фарби, хоча це не завжди добре. Колір стін будь-якого приміщення не існує окремо і не сприймається окремо: переходячи з кімнати, пофарбованої синім, в кімнату з білими стінами, ви будете відчувати червонуватий відтінок. Якщо ви виходите з темного приміщення, то наступні приміщення будуть вам здаватись світлішими, ніж насправді.
Всі ці практичні поради основані на фізіології сприйняття кольору і є цілком об’єктивними. Можна тільки сказати, що білий, чорний і всі відтінки сірого поєднуються з будь-якими тонами палітри. Також добре поєднуються відтінки одного кольору, наприклад темно-зелений зі світло-зеленим.
Цікавою є думка відомого італійського дизайнера Сотсаса: «Різноманітність кольорів може втомлювати. Зелений колір луки завжди приємний, оскільки складається з багатьох відтінків зеленого. Система кольорового фарбування шляхом гармонізації відтінків одного кольора – такий зараз мій підхід до колористики». Разом з тим існують деякі усталені спостереження і рекомендації:
Оранжевий колір добре доповнюється білим і коричневим. Наприклад, оранжева оббивка крісел, білі несучі частини, коричневі чи білі стіни.
Червоний колір в поєднанні з чорним робиться ще більш активним, а сусідство з білим його пом’якшує. Коричневий може бути переходом від червоного до білого і від червоного до чорного. Червоно-біла оббивка, чорне дерево, чорно-білі стіни можуть поєднуватись досить гармонійно.
Синій колір взагалі є трохи холодним для житла, але в поєднанні з теплим – жовтим чи червоним, вносить енергійне звучання в загальну кольорову гамму. Цікаві варіанти дають сусідство синього і зеленого, синього і коричневого. Слід додати, що чистими фарбами практично ніколи не користуються: до них завжди підмішують трохи інших фарб, найчастіше це біла або чорна фарби.
